Меню

Туризм і екологія: взаємозв’язок та взаємодія

Фактор позитивного впливу туризму на економіку держави та окремого регіону  беззаперечний, в той же час зв’язок туризму з екологією та залежність розвитку туристичної галузі від сприятливої екологічної ситуації для України є актуальним і важливим питанням.

Про екологізацію громадського світогляду та взаємозв’язок туризму й екології дискутували ще в 70-80 роки ХХ ст. Дещо пізніше з’явилося поняття екологічного туризму, зокрема в Законі України «Про туризм» (1995 р.), виділяючи його окремим видом.

Взаємозв’язок туризму та екології слід розглядати, як в позитивному так і негативному ракурсах. Очевидним є те, що природні ресурси входять до складу туристичних ресурсів нарівні з іншими складовими туристичного бізнесу, такими як капітал, технології, кадри. Значення природоохоронних об’єктів для розвитку, в першу чергу, екологічного туризму, а також сільського, спортивного, пізнавального видів туризму є вагомим та вирішальним. В той же час неможливо не приймати рішучих заходів, направлених на запобігання негативному впливу на природу в процесі туристичної діяльності.

Слід зазначити, що найбільш перспективними для Чернівецької області є рекреаційні, екологічні тури в межах національних природних парків, які передбачають піші, велосипедні, кінні прогулянки екологічними стежками з відвідуванням природних об’єктів: урочищ «Лужки», «Стіжок», «Протяте каміння», перевал «Німчич», «Печера Довбуша», заказників «Чорний Діл» тощо. Створення національного природного парку «Хотинський» (Указ Президента України від 11.01.2010 №56/2010) відкриває нові можливості розробки та впровадження водних пізнавальних маршрутів річкою Дністер. До об’єктів показу під час подорожі водним плесом Дністра можуть бути включені не лише чисельні заказники місцевого значення («Шебутинський яр», «Галицька стінка», «Молодіївський яр»), а й культуві споруди (Хрещатицький монастир Івана Богослова, Кулівецький Свято-Успенський монастир, Свято-Миколаївський галицький монастир та історична споруда – ДІАЗ «Хотинська фортеця»). Національний парк «Хотинський» в перспективі може використовувати катери для впровадження водного туристичного маршруту «Подорож Дністром», який охоплює три фортеці в с. Окопи Борщівського району Тернопільської області, с. Атаки Хотиснького району та м. Хотин.

В даний час, в зв’язку з популярністю екологічного напрямку і розвитком національних парків, в Чернівецькій області значення даних об’єктів для туризму постійно зростає. Екотуризм має перспективи для розвитку в Чернівецькій  області як в чистому вигляді, без надання туристам комфортних зручностей, так і в пом’якшеному – з використанням об’єктів туристичної інфраструктури, зокрема, приватних садиб сільського туризму, що найбільш чисельні в Вижницькому, Путильському, Сторожинецькому районах.

Площа заповідних територій Чернівецької області складає 12,8% (понад 103 тис. га). З таким показником наш регіон входить до п’ятірки областей України з найбільшим показником заповідності, що дає підстави стверджувати про те, що розвиток екологічного туризму має гарні перспективи. Основою екотуризму Чернівецької області є національні природні парки, заказники, ландшафтні парки. 

     В той же час, нерідко при взаємодії туризму з екологією пріоритет віддається економіці. Вважається, що проблеми охорони навколишнього природного середовища повинні вирішуватися після економічних. Насправді повинно бути навпаки. Адже туристів приваблюють саме екологічно чисті регіони, де вони можуть отримати повноцінний здоровий  відпочинок та естетичне задоволення від спілкування з природою. Порушення екологічної рівноваги може призвести до зникнення в регіоні туризму як галузі економіки.

     Не слід забувати і про те, що в процесі туристичної діяльності неминуче відбувається зміна довкілля. Можна навести цілу низку прикладів на цю тему. Такого роду проблеми потребують вирішення шляхом системного підходу, який включає різноманітні й взаємопов’язані засоби впливу при використанні природних ресурсів в туристичних цілях. Такі засоби вливу передбачають залучення додаткових технічних, організаційних, екологічних знань. А це вже проблема управління туризмом, екологічно орієнтованого в широкому сенсі, і управління екологічним туризмом, який має вужчі межі, але більш дієві природоохоронні інструменти.

 

Оксана Лелюк