Головна



Новоселицький район

Район розташований у південно-східній частині Буковини, на лівому березі ріки Прут, у лісостеповій зоні. На півдні Прут відокремлює район від Герцаївського району та Румунії.

Люди заселили ці місця у найдавніші часи. Про це свідчать знаряддя праці кам'яного віку, які знайдені в багатьох місцях. Це пам'ятки археології Трипільської культури IV-ІІІ тисячоліття до н. е., комарівської ( XV-XIV ст. до н. е.), Черняхівської (ІІІ-І/ ст. н. е.) та інших культур, а також культур раннього і пізнього середньовіччя. Племена, які заселяли тогочасну територію, відомі як племена фракійського гальштату.

Першим відомим народом, що заселяв землі між Дунаєм і Дністром, були гети. У I столітті н. е. по сусідству з гетами з'явилися даки. Пізніше цими територіями переходили кочівники - готи, гуни, гепіди, авари, утри, печеніги, половці. Територію межиріччя Дністра і Пруту у /ІІІ-ІХ століттях займали слов'янські племена тиверців.

Понад 200 років (885-1100 рр.) цей край, як і вся Буковина, входив до складу Київської Русі, з XII століття — до Галицького та Галицько-Волинського князівств, а у XIV ст. був захоплений Угорщиною. В 1359 р. Угорщина визнала існування Молдавського князівства, до складу якого увійшла і територія району. Державною мовою в князівстві була українська. У 1514 р. Молдавське князівство загарбала султанська Туреччина. Тільки російсько-турецька війна 1768-1774 рр. звільнила територію краю від турків.

Кельменецький район

Кельменецький район розташований у лісостеповій зоні Прутсько-Дністровського межиріччя північно-східної частини Чернівецької області.

Археологи стверджують, що на території району виявлено багато давньослов'янських поселень Х-ІХ ст. та городищ пізніших часів, коли територія теперішньої Буковини була складовою частиною Руських князівств — спочатку Київського (Х-ХІ ст.), а з 1199 р. — Галицько-Волинського.

Історичні документи вперше згадують село у 1559 р. 3 того часу воно іменувалося Кєльменєшти (1642), Кельменцей (1817) Легенда розповідає, що на місці, де розташовані Кельменці пролягали шляхи з Поділля та Верхнього Придністров'я до Молдови. Зупинився якось на перетині цих шляхів один енергійний і заповзятливий чоловік на прізвище Кельман, щоб започаткувати свою справу. Незабаром тут з'явилася корчма і садиба корчмаря Кельмана, а трохи згодом — оселі людей, які працювали на нього. Садибу подорожні називали двором Кельмана, а його працівників — кельменцями.

Селище Кельменці розташувалося на зелених берегах невеликої річки Потік. Селище має зручне для мандрівників географічне розташування. А сам район розташований на Буковині таким чином, що на його території українсько-молдавський кордон простягається на 72 км. Тому на його території працюють 3 прикордонні застави та 2 відділення прикордонного контролю, а Кельменецька комендатура координує їхню роботу. Тут також діють 3 митні пости, до яких входять 11 автомобільних і 3 залізничних пункти.

Кіцманський район

Кіцманський район — один із найстарших у Чернівецькій області. На заході він межує з Вижниччиною, тому природа його так само вабить туристів, аматорів гірської романтики. Ні в кліматі району, ні в його природі, ні в історії майже немає відмінностей між районами-братами. Говорячи про казкові ландшафти Вижниччини, те саме можна сказати і про Кіцманщину, про її жителів. Вони добре пам'ятають свою історію, дбають про природу свого краю, тому що не можна жити на Буковині і не бути залюбленим у неї.

Кіцманщина розляглася в південно-західній частині області, її перетинає річка Прут та її допливи — Совиця, Глиниця, Брусниця.

Історія району сягає в сиву давнину. Тут знайдені пам'ятки культури землеробських племен Трипільської культури IV-III тисячоліття до н. е., пам'ятки культури бронзового періоду II тисячоліття до н. е., а також досить поширені пам'ятки ранньозалізного віку.

На території села Мамаївці виявлено 20 археологічних пам'яток. Перша згадка датована 1580 р.

Ще у першому тисячолітті тут поселились слов'яни. Розкопки в с. Ревно відкрили очам дослідників два слов'янські городища VIII-X ст. У Х-ХІІ століттях Кіцманщина була форпостом Київської Русі на її південно-західному кордоні, з X до XIV ст. ці землі входили до Київського, а потім Галицького та Галицько-Волинського князівств. Долина Пруту здавна була торговим і військовим шляхом, тому це водночас сприяло і розвитку краю, і його спустошенню. Потім ці землі підпадали під владу молдавських господарів, і Кіцмань як найстаріше поселення уперше згадується в грамоті господаря Олександра Доброго у 1413 р.

Заставнівський район

Благодатний клімат завжди сприяв землеробству і недарма, люди освоювали ці землі ще понад 11 тисяч років тому, що доводять наскельні малюнки в Баламутівській печері, й захищали свою землю. Про це свідчать могили-кургани навколо Заставни, вік яких понад — 4 тисячі років. А в с. Добринівцях збереглися від ранньослов'янського часу потужні оборонні споруди /III-IX ст.

На історичні події цей куточок землі чи не найбагатший. Земля Буковини була постійною ланкою, яка пов'язувала слов'янські, українські землі в одне ціле, в один народ, який віками розривали, нищили, але він боровся і вистояв, зберіг свою автохтонність, мову, звичаї, традиції та культуру.

Заставнівщина була центром національно-патріотичних рухів на Буковині. Так, у с. Товтри започаткувало свою діяльність товариство "Руська бесіда", яке об'єднало навколо себе палких поборників українства і з часом розширило свою сферу впливу на всю територію Буковини.

Батьківщиною першого митрополита Буковини Євгена Гакмана (1793-1873) є село Васловівці. Завдяки митрополиту Гакману впродовж семи десятиріч існувала самостійна Буковинська канонічна православна кефалія. За його сприяння збудовано кафедральну церкву та митрополичу резиденцію в Чернівцях.

Славними земляками заставчан є відомий художник Микола Іванович Івасюк (1865-1937), перший Президент Буковини Омелян Олександрович Попович, вчитель, громадсько-політичний діяч, просвітитель Іван Миколайович Бажанський.

Глибоцький район

Ця земля ніби дихає старовиною, приваблює туристів прадавніми пам'ятками історії. Археологічні пам'ятки Трипільської культури III тисячоліття до н.е., ранньозалізного віку, слов'янської та давньоруської культури захоплюють своєю таємничістю. На Глибоківщині, напевно, найбільше в Буковині пам'яток архітектури — культових споруд. Тут понад 40 церков і соборів. Тож знайомство з цим краєм буде для вас неповторним і захоплюючим.

Глибоцький район розташувався у межиріччі Пруту та Сірету, в передгірській зоні Буковини. Від глибокої низької місцевості походить історична назва села - Глибока, перша письмова згадка про яке датована 20 червня 1438 р.

Територія, на якій сьогодні розкинулась Глибока, колись була заселена різними племенами. На високому мисі в урочищі Замчище знайдено рештки глинобитних осель жителів поселення часів Трипільської культури III тис. до н. е. А в добу раннього заліза (/ІІІ-/ІІ ст. до н. е.) тут існувало городище з трьома лініями валів і ровів, яке було заселене в пізніші, слов'янські часи.

Екскурсії Чернівцями
Чернівці перемогли на «Параді вишиванок» у Києві
Чернівці – найкомфортніше місто України