Головна



Карпатськими стежками Вижниччини

Вижниччина – край чистих гірських рік, цілющих джерел, зачарованих природних об’єктів та багатющої історичної спадщини. Оспіваний в піснях Вижницький район, розташований у передгір’ї Карпат по течії річок Черемош і Сірет в 70 кілометрах від обласного центру. 

Кожен, хто побажає побачити красу Вижницького району прийде сюди різними  стежками – комусь лікарі порекомендують гірське повітря, хтось прагне активного відпочинку, для когось відпочинок в приватній садибі сільського туризму в колі сім’ї - наймиліший, а хтось просто хоче провести в Карпатах відпустку чи канікули. Всі люди різні, і вподобання в нас різняться, але без сумніву, хто хоч раз відпочивав в горах, того знову манитимуть гори своєю неповторністю і чарівністю. 

Хотинський район

Хотинський район розташований у північно-східній частині Чернівецької області. На півдні він межує з Новоселицьким, на сході — з Кельменецьким, на заході - із Заставнівським районами Чернівецької області, а на півночі по Дністру — з Тернопільською і Хмельницькою областями. Площа району — 717 кв. км.

Центр Хотинського району — стародавнє місто Хотин, знаходиться на відстані 69 км від міста Чернівці.

Археологічними дослідженнями було встановлено, що на території сучасного міста Хотин існувало слов'янське поселення вже у VIII ст. Тут, на правому березі Дністра, східні слов'яни побудували дерев'яну фортецю, яка з часом обросла довкола поселенням. У XIII ст. за наказом князя Данила Галицького у Хотині замість дерев'яної звели кам'яну фортецю, яку неодноразово реконструювали і розширювали, яку руйнували завойовники і знову відбудовували городяни. Стіни Хотинської фортеці були свідками багатьох історичних подій та різних баталій. Найбільша битва відбулась у 1621 році. Хотинський замок-фортеця — це найвагоміша історична і архітектурна пам'ятка Хотинщини.

Цікаво відвідати у Хотині краєзнавчий музей в парку центральної частини міста. Поряд з музеєм знаходиться Свято-Покровська церква, яку будували в 1867-1868 рр.

Сокирянський район

Сокирянщина – чарівний куточок Буковини, який приваблює насамперед чудовими краєвидами, дністрянськими крутосхилами, зеленими лісовими масивами, буйним весняним цвітінням і щедрістю осінніх садів.

Перші згадки про Сокирянщину датуються ХVI ст., коли османські війська загарбали Буковину і Молдову. Селяни втікали рятуючись від турецького поневолення. Втікачів приваблювали непрохідні ліси, багаті на гриби, ягоди, дичину, джерельну воду, кам’яні печери. Районний центр Сокиряни лежить у долині маленької річечки Сокирянки, яка впадає у Дністер – гордість і окрасу краю.

Найдавніша писемна згадка про Сокиряни датується 1666 роком. Назва Сокиряни походить очевидно від слова «сокира», бо першопрохідцям-поселенцям доводилося добряче нею попрацювати, щоб відвоювати в лісів собі місце для житла. Недалеко від Сокирян поле під назвою Сокира. Основним заняттям населення було землеробство і скотарство. Частина населення займалася ремеслами і торгівлею. У 1770р. Сокиряни стали центром торгівлі у регіоні.

У другій половині ХІХ ст. почала розвиватись місцева промисловість. У Сокирянах з’явився невеличкий маслобійний завод, два примітивних підприємства з виготовлення мінеральних фруктових вод, почав розвиватися лісорубний промисел.

Путильський район

Путильський район розташований у південно-західному регіоні області, на кордоні з Румунією, у найвищій частині Українських Карпат. Територія району становить 900 кв. км, близько 63 % території району покрито лісами, населення складає 26,7 тис. чоловік. Відстань до обласного центру становить 120 км. Район має пряме сполучення з сусідньою Румунією через 2 пропускні пункти, один з яких надає можливість переїзду легковим транспортом.

Путильщина - одна з наймальовничіших куточків Буковини. Своєрідна, неповторна, щедра на людське добро і гостинність, багата на пам'ятки історії, архітектури та природи, Путильщина має чудові традиції. Це край віковічних лісів, де панівними породами є ялина, смерека та бук звичайний. В лісах краю росте понад 50 видів рослин, зокрема, арніка гірська, медунка лікарська, звіробій, лілія лісова, білотка альпійська, едельвейс.

Тваринний світ району характеризується великою різноманітністю. В лісах водяться карпатський олень, косуля, дикий кабан, лисиця, білка, їжак, борсук, заєць. З птахів зустрічається ластівка, синиця, дятел, голуб, сова, снігур.

Сторожинецький район

Сторожинецький район розташований у південно-західні частині Чернівецької області. На півдні він межує з Румунією, на заході — з Вижницьким районом. Дві третини всієї площі району займає Буковинське передгір'я, одну третину - Буковинські Карпати. Клімат передгір'я помірно-теплий, вологий.

У мальовничій долині, на лівому березі річки Сірет, біля підніжжя Карпат розташоване місто Сторожинець — одне з найдавніших міст Буковини.

Перша писемна згадка про Сторожинець як населений пункт датована 1488 р. Однак саме поселення виникло значно раніше. і чудовій улоговині, на берегах річки Сірету, густо оточених непрохідними лісами, наші далекі предки звели свої осел оточивши їх довкола сторожовими постами давніх русичів; звідси і пішла назва Сторожинець.

У XIX ст. Сторожинець став промислово-торговельним центром зі своїми культурними та духовними устоями. Початок нового століття став початком повного переродження та цивілізації, сюди масово прибували австрійці, німці, почали діяти школи з німецькою, румунською та українською мовами викладання.

У травні 1904 р. Сторожинцю офіційно присвоєно статус міста.

Це місто з багатим історичним минулим. Для туристів ( цікавим один із найбагатших за складом дерев дендропарк, знаходиться на території лісового технікуму, а також парк біля школи-інтернату, де ростуть дерева, вік яких налічує 250-300 років. Не менш цікавим є будинок мерії міста, збудований у XIX ст., костел Святої Анни, зведений у 1794 р., та православна церква Святого Георгія.

На території району проводять службу 42 церкви та костьоли що є пам'ятками архітектури XVII-XIX століть.

Екскурсії Чернівцями
Чернівці перемогли на «Параді вишиванок» у Києві
Чернівці – найкомфортніше місто України